Короткий огляд перед зверненням до адвоката
У всьому світі відзначається зростання значущості так званих нематеріальних активів компаній, серед яких на першому місці – об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ). До них відносяться об’єкти авторського і патентного права, промислової власності, заходи індивідуалізації і так далі.
Права на ОІВ прийнято розділяти на майнові і немайнові. Домовленості в сфері інтелектуальної власності (ІВ), як правило зосереджуються лише на майнових правах. Першорядне значення у врегулюванні договірних правовідносин даного напрямку мають:
Укладення, зміна, розірвання договорів в сфері інтелектуальної власності – досить складний напрямок юриспруденції. Вибираючи юриста, слід уточнити наявність у нього компетенції в цій галузі права.
Захист ІВ – це один із пріоритетних векторів діяльності нашої юридичної компанії ВІНКОС. Ми тримаємо «руку на пульсі» законодавчих нововведень і постійно практикуємо. За нашої підтримки ви зможете максимально реалізувати свої законні можливості і захистити інтереси.
Ключове поняття в сфері ІВ – це авторський договір (передачі авторських прав). Згідно ст.31 закону №3792-XII, подібним чином оформляється передача (відчуження) майнових прав автора (чи іншого власника авторських прав) будь-якого іншого суб’єкта повністю / частково. Законодавець зобов’язує Сторони чітко позначити перелік прав, які передаються (відчужуються).
З правової точки зору угоду можна охарактеризувати наступним чином:
Взаємна консенсуальна, оплатна угода цивільно-правового характеру (відсутність у змісті вказівки на оплату може привести до її визнанню недійсною).
Частина 2 зі статтею 1107 ЦКУ закріплює обов’язкову письмову форму.
Авторського (згідно ст.433 ЦКУ), знак для товарів та послуг (торгова марка), винахід, корисна модель, промисловий зразок.
Виключні/ невиключні майнові права ІВ.
Будь-які фізичні та юридичні особи. З одного боку – правовласник (автор, власник патенту). З іншого – набувач.
На початковому рівні розмежовують договори передачі авторських прав на зображення (ілюстрацію / фотографію), музичний твір (пісню), комп’ютерну програму, корисну модель, винахід, промисловий зразок, проектну документацію, програму, використання бази даних, товарний знак.
У предметі зазначається, що одна сторона (ліцензіар) надає іншій (ліцензіату) дозвіл на використання ОІВ на певних умовах. Основні різновиди подібних угод:
ОІВ буде використовуватися тільки однією особою. Можливість використання ліцензіаром, видача їм ліцензій іншим особам виключається.
ОІВ буде використовуватися власником ліцензії. Також він (власник) зможе видавати ліцензії іншим суб’єктам.
Правовласником стає тільки ліцензіат. Можливість видачі ліцензій іншим особам виключається. Але сам ліцензіар може використовувати ОІВ.
Передача ліцензіатом прав на використання ОІВ третій стороні (субліцензіату). Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат.
Необхідно враховувати міжнародні договори в сфері ІВ мають свою специфіку. Принципові чинники – наявність домовленостей (двосторонніх / багатосторонніх) між державами, участь в конвенціях і таке інше. Наприклад, найбільш значущим міжнародною угодою в сфері захисту інтелектуальної власності вважається Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів (змінена 28 вересня 1979 г.). До неї приєдналися 176 країн, в тому числі – Україна.
Хоча процедура реєстрації таких домовленостей в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України не є обов’язковою, з її допомогою забезпечується додаткова гарантія дотримання учасниками правовідносин своїх зобов’язань.
Якщо в домовленість вносяться корективи, їх теж слід реєструвати в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України.
За сприяння адвоката розроблення договорів у сфері інтелектуальної власності і процедура реєстрації проходить за мінімальної участі зацікавлених осіб. Разом з тим, залучення досвідченого фахівця, як при підготовці угоди, так і при реєстрації – це запорука запобігання ризику проблем при подальшому виконанні умов сторонами.
Thank's for your message