Договори у сфері інтелектуальної власності: короткий огляд перед зверненням до адвоката

У всьому світі відзначається зростання значущості так званих нематеріальних активів компаній, серед яких на першому місці – об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ). До них відносяться об’єкти авторського і патентного права, промислової власності, заходи індивідуалізації і так далі.

Права на ОІВ прийнято розділяти на майнові і немайнові. Домовленості в сфері інтелектуальної власності (ІВ), як правило зосереджуються лише на майнових правах. Першорядне значення у врегулюванні договірних правовідносин даного напрямку мають:

1. Цивільний Кодекс України (ЦКУ).
2. Закон №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року.
3. Закон №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року.
4. Закон № 3688-XII «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 року.
5. Закон № 3687-XII «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 року.

Укладення, зміна, розірвання договорів в сфері інтелектуальної власності – досить складний напрямок юриспруденції. Вибираючи юриста, слід уточнити наявність у нього компетенції в цій галузі права.

Захист ІВ – це один із пріоритетних векторів діяльності нашої юридичної компанії ВІНКОС. Ми тримаємо «руку на пульсі» законодавчих нововведень і постійно практикуємо. За нашої підтримки ви зможете максимально реалізувати свої законні можливості і захистити інтереси.

 

Що таке авторський договір?

Ключове поняття в сфері ІВ – це авторський договір (передачі авторських прав). Згідно ст.31 закону №3792-XII, подібним чином оформляється передача (відчуження) майнових прав автора (чи іншого власника авторських прав) будь-якого іншого суб’єкта повністю / частково. Законодавець зобов’язує Сторони чітко позначити перелік прав, які передаються (відчужуються).

З правової точки зору угоду можна охарактеризувати наступним чином:

•  Суть:

Взаємна консенсуальна, оплатна угода цивільно-правового характеру (відсутність у змісті вказівки на оплату може привести до її визнанню недійсною).

• Форма:

Частина 2 зі статтею 1107 ЦКУ закріплює обов’язкову письмову форму.

• Об’єкти:

Авторського (згідно ст.433 ЦКУ), знак для товарів та послуг (торгова марка), винахід, корисна модель, промисловий зразок.

• Предмет:

Виключні/ невиключні майнові права ІВ.

• Сторони:

Будь-які фізичні та юридичні особи. З одного боку – правовласник (автор, власник патенту). З іншого – набувач.

 

Що варто знати про класифікацію подібних угод?

На початковому рівні розмежовують договори передачі авторських прав на зображення (ілюстрацію / фотографію), музичний твір (пісню), комп’ютерну програму, корисну модель, винахід, промисловий зразок, проектну документацію, програму, використання бази даних, товарний знак.

Поряд з цим, в ЦКУ позначаються наступні види договорів:

1. Ліцензія (ст.1108 ЦКУ).
2. Ліцензійний договір (ст.1109 ЦКУ).
3. Про створення за замовленням і використання ОІВ (ст.1112 ЦКУ).
4. Про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст.1113 ЦКУ).
5. Комерційна концесія / франчайзинг (глава 76 ЦКУ).

 

Якими бувають ліцензійні договори?

У предметі зазначається, що одна сторона (ліцензіар) надає іншій (ліцензіату) дозвіл на використання ОІВ на певних умовах. Основні різновиди подібних угод:

• На передачу виняткових (виключних) майнових прав

ОІВ буде використовуватися тільки однією особою. Можливість використання ліцензіаром, видача їм ліцензій іншим особам виключається.

• На передачу невиключних майнових прав

ОІВ буде використовуватися власником ліцензії. Також він (власник) зможе видавати ліцензії іншим суб’єктам.

• Одинична ліцензія

Правовласником стає тільки ліцензіат. Можливість видачі ліцензій іншим особам виключається. Але сам ліцензіар може використовувати ОІВ.

• Субліцензійний договір

Передача ліцензіатом прав на використання ОІВ третій стороні (субліцензіату). Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат.

Виходячи із зазначеної вище класифікації, а також з огляду на вимоги законодавства можна виділити наступні істотні умови:

1. Наявність повноважень у кожної зі сторін.
2. Різновид угоди.
3. Перелік прав, одержуваних ліцензіатом.
4. Гарантії, відповідальність сторін.
5. Сфера, способи використання ОІВ.
6. Алгоритм зміни / розірвання / продовження.
7. Період дії.
8. Вид і розмір винагороди.
9. Порядок, терміни виплати (роялті, паушальний або комбінований платіж).
10. Територіальний охоплення.

Необхідно враховувати міжнародні договори в сфері ІВ мають свою специфіку. Принципові чинники – наявність домовленостей (двосторонніх / багатосторонніх) між державами, участь в конвенціях і таке інше. Наприклад, найбільш значущим міжнародною угодою в сфері захисту інтелектуальної власності вважається Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів (змінена 28 вересня 1979 г.). До неї приєдналися 176 країн, в тому числі – Україна.

 

Чому фахівці рекомендують не ігнорувати процедуру реєстрації?

Хоча процедура реєстрації таких домовленостей в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України не є обов’язковою, з її допомогою забезпечується додаткова гарантія дотримання учасниками правовідносин своїх зобов’язань.

• По-перше, фіксується дата створення об’єкта і ім’я правовласника. При виникненні спору можна подати відповідний запит і отримати офіційне підтвердження.
• По-друге, в Міністерство депонується (залишається на зберігання) екземпляр ОІВ. При необхідності можна витребувати копію (наприклад, в разі втрати).

Якщо в домовленість вносяться корективи, їх теж слід реєструвати в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України.

За сприяння адвоката збір документів і процедура реєстрації проходить за мінімальної участі зацікавлених осіб. Разом з тим, залучення досвідченого фахівця, як при підготовці угоди, так і при реєстрації – це запорука запобігання ризику проблем при подальшому виконанні умов сторонами.