Розроблення договорів у сфері інтелектуальної власності
Короткий огляд перед зверненням до адвоката
У всьому світі відзначається зростання значущості так званих нематеріальних активів компаній, серед яких на першому місці – об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ). До них відносяться об’єкти авторського і патентного права, промислової власності, заходи індивідуалізації тощо.
Права на ОІВ прийнято розділяти на майнові та немайнові. Домовленості в сфері інтелектуальної власності (ІВ), як правило, зосереджуються лише на майнових правах. Першорядне значення у врегулюванні договірних правовідносин даного напрямку мають:
- Цивільний Кодекс України (ЦКУ).
- Закон №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року.
- Закон №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року.
- Закон № 3688-XII «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 року.
- Закон № 3687-XII «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 року.
Укладення, зміна, розірвання договорів у сфері інтелектуальної власності – досить складний напрямок юриспруденції. Обираючи юриста, слід уточнити наявність у нього компетенції в цій галузі права.
Захист ІВ – це один із пріоритетних напрямів діяльності нашої юридичної компанії VINCO’S. Ми тримаємо «руку на пульсі» законодавчих нововведень і постійно практикуємо. За нашої підтримки ви зможете максимально реалізувати свої законні можливості і захистити інтереси.
Що таке авторський договір?
Ключовим поняттям у сфері інтелектуальної власності є авторський договір (передачі авторських прав). Відповідно до ст. 31 Закону України №3792-XII, подібним чином оформляється передача (відчуження) майнових прав автора (чи іншого власника авторських прав) будь-якого іншого суб’єкта повністю / частково. Законодавець зобов’язує Сторони чітко визначити перелік прав, які передаються (відчужуються).
З правової точки зору угоду можна охарактеризувати таким чином:
- Суть:
Взаємна консенсуальна, оплатна угода цивільно-правового характеру (відсутність у змісті вказівки на оплату може стати підставою для визнання угоди недійсною).
- Форма:
Частина 2 зі статтею 1107 ЦКУ закріплює обов’язкову письмову форму.
- Об’єкти:
Авторського (згідно ст.433 ЦКУ), знак для товарів та послуг (торгова марка), винахід, корисна модель, промисловий зразок.
- Предмет:
Виключні або невиключні майнові права ІВ.
- Сторони:
Будь-які фізичні чи юридичні особи. З одного боку – правовласник (автор, власник патенту). З іншого – набувач.
Що варто знати про класифікацію подібних угод?
На початковому рівні розмежовують договори передачі авторських прав на зображення (ілюстрацію / фотографію), музичний твір (пісню), комп’ютерну програму, корисну модель, винахід, промисловий зразок, проєктну документацію, програму, використання бази даних, товарний знак.
Поряд з цим, в ЦКУ позначаються наступні види договорів:
-
Ліцензія (ст.1108 ЦКУ).
-
Ліцензійний договір (ст.1109 ЦКУ).
-
Про створення за замовленням і використання ОІВ (ст.1112 ЦКУ).
-
Про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст.1113 ЦКУ).
-
Комерційна концесія / франчайзинг (глава 76 ЦКУ).
Якими бувають ліцензійні договори?
У предметі зазначається, що одна сторона (ліцензіар) надає іншій (ліцензіату) дозвіл на використання ОІВ на певних умовах. Основні різновиди подібних угод:
-
На передачу виняткових (виключних) майнових прав
ОІВ буде використовуватися тільки однією особою. Можливість використання ліцензіаром, видача їм ліцензій іншим особам виключається.
-
На передачу невиключних майнових прав
ОІВ буде використовуватися власником ліцензії. Також він (власник) зможе видавати ліцензії іншим суб’єктам.
-
Одинична ліцензія
Правовласником стає тільки ліцензіат. Можливість видачі ліцензій іншим особам виключається. Однак ліцензіар може використовувати ОІВ.
-
Субліцензійний договір
Передача ліцензіатом прав на використання ОІВ третій стороні (субліцензіату). Відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат.
Виходячи із зазначеної вище класифікації, а також з огляду на вимоги законодавства можна виділити наступні істотні умови:
-
Наявність повноважень у кожної зі сторін.
-
Різновид угоди.
-
Перелік прав, одержуваних ліцензіатом.
-
Гарантії, відповідальність сторін.
-
Сфера та способи використання ОІВ.
-
Алгоритм зміни, розірвання або продовження.
-
Період дії.
-
Вид і розмір винагороди.
-
Порядок, терміни виплати (роялті, паушальний або комбінований платіж).
-
Територіальне охоплення.
Необхідно враховувати міжнародні договори в сфері ІВ мають свою специфіку. Принциповими чинниками є наявність домовленостей (двосторонніх / багатосторонніх) між державами, участь у конвенціях та інші аспекти. Наприклад, найбільш значущою міжнародною угодою в сфері захисту інтелектуальної власності вважається Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів (змінена 28 вересня 1979 року). До неї приєдналися 176 країн, в тому числі – Україна.
Чому фахівці рекомендують не ігнорувати процедуру реєстрації?
Хоча процедура реєстрації таких домовленостей у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є обов’язковою, з її допомогою забезпечується додаткова гарантія дотримання учасниками правовідносин своїх зобов’язань.
- По-перше, фіксується дата створення об’єкта і ім’я правовласника. При виникненні спору можна подати відповідний запит і отримати офіційне підтвердження.
- По-друге, в Міністерстві депонується (залишається на зберігання) екземпляр ОІВ. При необхідності можна витребувати копію (наприклад, в разі втрати).
Якщо в домовленість вносяться корективи, їх теж слід реєструвати в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України.
За сприяння адвоката розроблення договорів у сфері інтелектуальної власності і процедура реєстрації проходить за мінімальної участі зацікавлених осіб. Разом з тим, залучення досвідченого фахівця, як при підготовці угоди, так і при реєстрації – це запорука запобігання ризику проблем при подальшому виконанні умов сторонами.